Система джерел транспортного права України

Реферат

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЮРИД ИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ

на тему:

« Система джерел транспортного права України »

Одеса 2008

Вступ

Приймаючи до уваги назву, неважко здогадатися, що основною ціллю цієї роботи є визначення поняття, вивчення, дослідження та всебічний аналіз джерел транспортного права України.

Норми транспортного права як комплексної галузі права мають свої джерела. З теорії права відомо, що джерела (або форма) права — це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для транспортного права з точки зору юридичного позитивізму.

Ринкова економіка і розбудова громадянського суспіль-ства вимагають нових форм упорядкування суспільних відно-син. Такими формами все частіше стають правові договори та прецедентне право Л. Петрова. Національна доктрина права // Юридичний вісник права. — 2001. — № 30. — с. 6.. Судовий прецедент майже проклав собі дорогу у сфері здійснення господарського судочинства. На-приклад, у Роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 20 листопада 1992 р. № 01-6/1395 «Про деякі пи-тання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів залізницею» зазначається, що з метою однакового і правильного застосування законодавства при вирішенні спо-рів, що виникають з перевозок вантажів залізницею, президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати роз’яснення, тобто роз’яснюється порядок пред’явлення пре-тензій і позовів, що виникають з перевозок вантажів залізни-цею, в деяких випадках навіть регламентується порядок об’-єднання кількох претензій у одній позовній заяві (п. 1.8), зміст комерційного акта (п. 2.2), порядок доведення вини у разі пошкодження вантажу внаслідок неправильного його розміщення та закріплення (п. 2.5) та інші положення судової практики Роз’яснення Вищого арбітражного суду України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — № 3. — с.24.. Таких роз’яснень, оглядових листів інших узагаль-нюючих практику документів тільки по транспорту понад 80 назв. Отже, обов’язковість наданою вищою судовою ін-станцією практики застосування норми права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судової практики як джерела права України.

3 стр., 1242 слов

Виды и средства транспортных перевозок

... этот вид транспорта, несмотря на относительно высокую стоимость, бесспорным лидером в перевозке туристов на дальние расстояния. В системе транспортного обеспечения в туризме различают: трансфер-предоставление транспортных ... включают три основных направления: организация автобусных путешествий; организация путешествий на личном автотранспорте туристов; прокат автомобилей. Организация автобусных ...

Транспортно-правові норми мають своє зовнішнє закріп-лення у відповідній системі нормативно-правових актів, які є засобом надання правовим нормам визначеності, загальності та офіційності. Система цих нормативно-правових актів по-будована за відповідною ієрархічною структурою. Кожен нор-мативно-правовий акт являє собою джерело транспортного права і відрізняється від інших за своїми особливостями, які зумовлені цільовою спрямованістю і змістом норм, їх юридичною силою.

Слід зазначити те, що процес формування інститутів транспортного права не завершений, знаходиться в певній динаміці і розвиткові та ха-рактеризується відповідними кількісними і якісними покажчиками. Відповідно змінюються і нормативно-правові акти в галузі транспорту України та створюються і приймаються нові.

Усе вищезазначене у сукупності дає підстави стверджувати, що питання джерел транспортного права України та дослідження цієї проблеми є досить актуальним на сьогоднішній день.

§ 1. Система джерел транспортного права

Норми транспортного права містяться в різних юридичних актах. До них відносяться: закони, укази, постанови, рішення та інші акти.

Якщо систему транспортного законодавства розглядати різнобічно, то в ній чітко простежуються дві характерні риси, які визначають внут-рішню побудову — структуру транспортного законодавства.

Система джерел транспортного права є однією з найбільш розгалужених серед інших галузей права, що значною мірою зумовлено порівняно широкою сферою використання транс-портних послуг, значною роллю і місцем транспорту в сус-пільному виробництві. З огляду на різноманітність джерел транспортного права з урахуванням ієрархічної підлеглості (вертикальна структура) їх доцільно кваліфікувати таким чином:

  • Конституція України — як основний закон. Саме Конституція України є керівною в системі джерел, яка має вишу юридичну силу і виступає як юридична база поточ-ного законодавства. В Конституції України законодавче за-кріплені основи державного і суспільного ладу, права і обов’язки громадян та усіх суб’єктів права власності і госпо-дарювання, регламентуються основні засади управління дер-жавою, об’єктами державної власності, проведенням еконо-мічної, фінансової, цінової політики, а також природокорис-туванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.;
  • За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. — К: Юрінком Інтер, 2002. — c. 33.

Законодавчі акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та інші кодифіковані акти. Закони, що видаються в порядку поточного законодав-ства, регулюють різні сторони транспортних суспільних від-носин. Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права являють собою найвищий рівень систематизації транс-портного законодавства — кодифікацію. Але на відміну від норм деяких галузей права (житлового, сімейного, земельно-го, водного та ін.) норми транспортного права в цілому всієї галузі неможливо об’єднати в одному комплексному акті з причин, як вже зазначалося, досить широкого кола регулю-вання суспільних відносин. Тому норми транспортного права при їх кодифікації об’єднуються, як правило, в нормативних актах за ознаками належності до одного правового інституту — підгалузі транспортного права.

20 стр., 9667 слов

Законодавство України про водний транспорт

... водних шляхах. Правове регулювання річкового транспорту як підгалузі транс­портного права здійснюється загальним законодавством (Законом України «Про транспорт» і галузевими актами, зокрема, Статутом внутрішнього водного транспорту та законодавством, яке регулює перевезення ...

Постанови Верховної Ради України.

Укази та розпорядження Президента України, який згідно зі ст. 106 Конституції України на основі та на виконан-ня Конституції і законів України видає укази і розпорядження, що є обов’язковими для виконання на території України Конституція України: Конституція № 254к/96-ВР від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — ст.141.

— Прикладом таких актів можна назвати Указ Президента України № 250/99 від 13 березня 1999 р. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України», згідно з яким були утворені нові структурні ланки в Міністерстві транс-порту України, а попередні -ліквідовані.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. В постано-вах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України міститься значна кількість транспортних правових норм, якими регулюються майже всі сторони транспортного життя. Характерною для транспорту формою нормативно-правових актів є затвердження Статуту певного виду транспорту, наприклад, Статуту залізниць України.

Нормативні накази, інструкції та інші документи цен-тральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів і відомств).

Нормативні акти міністерств містять норми, які регулюють суспільні відносини в конкретних, більш визначених галузях. Переважне місце відіграє Міністерство транспорту України, бо його безпосереднім при-значенням є врегулювання транспортних суспільних відносин. Крім того, існує значна кількість інших міністерств, яким властива відповідна ком-петенція в регулюванні певною мірою транспортних суспільних відносин. Так, наприклад, згідно зі статтею 8 Закону України «Про трубопровід-ний транспорт» від 15 травня 1996 року № 192 на особливий період без-посереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту і контроль за їх діяльністю забезпечується органами Міністерства оборони України.

Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші документи) структурних підрозділів транспорту. Наприклад, Укрзалізниці або Управління Південно-Західної залізниці.

Нормативні акти державних адміністрацій і органів міс-цевого самоврядування, які стосуються транспортних від-носин.

Міжурядові угоди України з іншими державами та між-народно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною. Йдеться про договори, що укладаються між Україною та іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також договори між транспортни-ми підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн.

До джерел транспортного права належать також окремі нормативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку та не су-перечать Конституції України і чинному законодавству, які посідають чинне місце серед джерел транспортного права, як на-приклад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401 Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. — К: Юрінком Інтер, 2002. — c. 36.

10 стр., 4786 слов

Питання перевезення вантажів морським транспортом

... України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором. Перевезення вантажів здійснюється за договором морського перевезення вантажу (Договір фрахтування). За договором морського перевезення ... за умови одержання на це дозволу Міністерства транспорту України) та міжнародні перевезення (перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, ...

Нормативні договори та з урахуванням раніше викла-деного — судова й адміністративна практика.

Визначаючи іншу рису системи транспортного законодавства — її го-ризонталь, можна вказати на те, що основною ідеєю на сучасному етапі є забезпечення і якісне взаємоузгодження норм права, зазначених в норма-тивно-правових актах органів однієї «горизонталі».

Підводячи підсумок розгляду даного питання, можна зробити висновок, що транспортне право — це сукупність правових норм, яка є внутріш-ньою формою права, зміст котрого визначається тими особливостями сус-пільних відносин, що ним регулюються. Транспортне законодавство — це система нормативно-правових актів, яка тісно пов’язана з його змістом Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України: [Науково-практичне видання]. — К., 2000. — с. 30..

§ 2. Основні транспортні нормативно-правові акти, їх завдання та структура

Визначення системи транспортного законодавства можна тлумачити як у широкому, так і у вузькому значенні слова.

В широкому смислі слова під нею розуміються будь-які нормативно-правові акти, які в тій чи іншій мірі, більш-менш, прямо чи побічно стосу-ються сфери транспортних суспільних відносин. В вузькому розумінні сло-ва під системою транспортного законодавства розуміються суто транс-портні (в відносному розумінні) нормативно-правові акти, які призначені безпосередньо врегульовувати транспортні суспільні відносини. Розгля-немо ці нормативні акти.

Базовим актом виступає Закон України «Про транспорт», який був прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 1994 року. Він ви-значає правові, економічні, організаційні і соціальні основи діяльності транспорту.

Закон містить в собі три розділи:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Транспортна система України»;
  • ІІІ — «Заключне положення» та складається з 42 статей Про транспорт: Закон України № 232/94-ВР від 10.11.1994 р.

// Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №51. — ст.446.

Наступним в низці транспортних нормативно-правових актів висту-пає Закон України «Про дорожній рух», який був прийнятий Верховною Радою України 30 червня 1993 року. Він визначає правові і соціальні ос-нови дорожнього руху в цілях захисту життя і здоров’я громадян, ство-рення безпечних і комфортних умов для учасників руху і охорони навко-лишнього природного середовища.

Закон містить в собі дванадцять розділів:

І — «Загальні положення»;

  • ІІ — «Компетенція Кабінету Міністрів України, законодавчої і вико-навчої влади республіки Крим, обласних, міських, районних і інших місце-вих рад народних депутатів, міністерств, інших центральних органів дер-жавної виконавчої влади і об’єднань»;
  • ІІІ — «Права і обов’язки учасників дорожнього руху»;
  • ІV — «Автомобільні дороги (вулиці)»;
  • V — «Транспортні засоби»;
  • VI — «Стандартизація і нормування організації дорожнього руху»;
  • VII — «Планування і фінансування заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху»;
  • VIII — «Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху»;
  • ІХ — «Охорона навколишнього природного середовища»;
  • Х — «Контроль в сфері дорожнього руху»;
  • ХІ — «Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух»;
  • ХІІ — «Міжнародні угоди» та складається з 54 статей Про дорожній рух: Закон України № 3353-ХІІ від 30.06.1993 // Відомості Верховної Ради України.

— 1993. — № 31. — ст.. 338. .

16 стр., 7655 слов

Трубопровідний транспорт України

... на рік. 2. РОЗВИТОК ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ XVIII-ХХІ ст. Розвиток трубопровідного транспорту в Україні пов’язаний з газовою і нафтовою промисловостями. Газова промисловість України створена переважно за роки ... від діаметра труби та становить у середньому 70 – 80 км/добу. Трубопровідний транспорт доцільно використовується під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до ...

Специфічним транспортним законом є Закон України «Про трубопро-відний транспорт», який був прийнятий Верховною Радою України 15 травня 1996 року. Він визначає правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту.

Закон невеликий за змістом і складається з 21-ї статті.

Закон України «Про залізничний транспорт» був прийнятими По-становою Верховною Радою України від 4 липня 1996 року № 273. Він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами дер-жавної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками і отримувачами ван-тажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функці-онування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Закон містить у собі сім розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Основні економічні та фінансові засади діяльності залізничного транспорту»;
  • ІІІ — «Безпека руху, охорона вантажів та об’єктів на залізничному транс-порті, організація його роботи в умовах надзвичайних обставин»;
  • IV — «Трудові відносини і дисципліна працівників залізничного транс-порту»;
  • V — «Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків Украї-ни та взаємодія з іншими видами транспорту»;
  • VI — «Права, обов’язки та відповідальність на залізничному транспорті»;
  • VII — «Заключні положення» та складається з 27 статей Про залізничний транспорт: Закон України № 273/96 — ВР від 04.07.1996 // Відомості Верховної Ради України.

— 1996. — № 40. — ст. 183..

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий пері-од», який був прийнятий Верховною Радою України 20 жовтня 1998 року, встановлює правові та організаційні основи функціону-вання єдиної транспортної системи України в особливий період, виходя-чи з положень Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілі-зацію», «Про транспорт», «Про оборону України» та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації. Закон містить у собі чотири розділи:

  • І — «Функціонування єдиної транспортної системи України в особли-вий період»;
  • ІІ — «Підготовка єдиної транспортної системи України до функціону-вання в особливий період»;
  • ІІІ — «Управління єдиною транспортною системою України в особливий період»;
  • IV — «Прикінцеві положення» та складається з 11 статей Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий пері-од: Закон України № 194-XIV від 20.10.1998 // Відомості Верховної Ради України.

— 1998. — № 52. — ст. 318..

9 стр., 4270 слов

Залізничний транспорт України — Інше — и — ...

... продукти його переробки; 7) мінеральні і хімічні добрива; 8) лісоматеріали. Загалом перевезення вантажів залізничним транспортом в 1993 р. порівняно з 1992 р. зменшилося на 28 % ... значення Ужгорода, Чопа (Закарпатська обл.), Чернівців, Рави-Руської (Львівська обл.). По території України проходить рад важливих автомагістралей міжнарод-ного та національного значення: Москва — Київ, Москва ...

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. визна-чає засади організації та експлуатації автомобільного транс-порту та містить у собі 6 розділів:

  • І — „ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ”;
  • ІІ — „ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;
  • ІІІ — „ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;
  • IV — „МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;
  • V — „ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ”;
  • VI — „ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ” та складається з 70 статей Про автомобільний транспорт: Закон України № 2344-ІІІ від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України.

— 2001. — № 22. — ст. 105..

Також слід приділити увагу таким джерелам транспортного права України як Закон Ук-раїни «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р., який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіацій-ним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, а також Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р., який ви-значає правові засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

До комплексних джерел (актів) транспортного права належать:

1) Повітряний кодекс України призначений врегульовувати діяльність користувачів повітряного простору України в цілях задоволення інтересів України і її громадян та забезпечення безпеки авіації. Він введений в дію Постановою Верховної Ради України від 4 травня 1993 року і містить у собі вісімнадцять розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ- «Авіаційні правила України»;
  • ІІІ — «Використання повітряного простору України»;
  • IV — «Повітряні судна»;
  • V — «Авіаційний персонал»;
  • VI — «Екіпаж повітряного судна»;
  • VII — «Аеродроми і аеропорти»;
  • VIII — «Повітряні траси і місцеві повітряні лінії»;
  • ІХ — «Польоти повітряних суден»;
  • Х — «Міжнародні польоти»;
  • ХІ — «Повітряні перевезення»;
  • ХІІ — «Авіаційні роботи»;
  • ХІІІ — «Захист авіації від актів незаконного втручання»;
  • XIV — «Пошукові та аварійно-рятувальні роботи»;
  • XV — «Розслідування авіаційних подій»;
  • XVI — «Відповідальність за порушення законодавства, що регулює вико-ристання повітряного простору України»;
  • XVII — «Авіаційне страхування»;
  • XVIII — «Атрибутика, прапор, емблема, вимпел» та складається зі 107 статей Повітряний кодекс України: Кодекс України № 3167-XII від 04.05.1993 // Відомості Верховної Ради України.

— 1993. — № 25. — ст. 274.[2].

9 стр., 4023 слов

Залізничний транспорт України

... здійснює перевезення вантажів із залізничних станцій або ж, навпаки, розпочинає перевезення і доставку вантажів у пункти перевантаження на залізничний транспорт, а також при доставці автомобільним транспортом вантажів ... надзвичайно сприятливі передумови для формуван­ня і розміщення транспортної мережі. Залізничний транспорт України відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну — у ...

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, а саме: встановлює правові, економічні та со-ціальні засади діяльності морського транспорту з питань ви-користання суден для перевезення вантажів, пасажирів, бага-жу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладення кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Він введений в дію Постано-вою Верховної Ради України від 9 грудня 1994 року і містить у собі оди-надцять розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Судно»;
  • ІІІ — «Екіпаж судна»;
  • IV — «Морський порт»;
  • V — «Морські перевезення»;
  • VI — «Фрахтування суден»;
  • VII — «Морське буксирування»;
  • VIII — «Морське страхування»;
  • IX — «Надзвичайні морські події»;
  • X — «Обмеження відповідальності судновласника»;
  • XI — «Претензії та позови» та складається з 393 статей Кодекс торговельного мореплавства: Кодекс України № 176/95 — ВР від 23.05.1995 // Відомості Верховної Ради.

— 1995. — № 47. — ст. 349..

Водний кодекс України має своїм завданням регулювати правові відносини в цілях забезпечення схоронності, науково обгрунтованого ра-ціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відновлення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання, усування шкідливої дії вод та ліквідації її наслідків, по-ліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, ус-танов, організацій і громадян на водокористування. Він введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року і містить у собі 6 розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів»;
  • III — «Водокористування»;
  • IV — «Охорона вод»;
  • V — «Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства»;
  • VI — «Міжнародні відносини» та складається зі 112 статей Водний кодекс України: Кодекс України № 213/95-ВР від 06.06.1995 // Відомості Верховної Ради України.

— 1995. — № 24. — ст. 189..

3 стр., 1241 слов

Річковий транспорт — Географія — и — Каталог ...

... Київ, Херсон, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Миколаїв, Кременчук, Черкаси, Ізмаїл, Рені. Річковий транспорт України здійснює зовнішньоторгові перевезення вантажів. Перш за все це перевезення експортно-імпортних вантажів між портами Дніпровського басейну і Придунайських країн – Румунії, ...

Важливим джерелом транспортного права є Цивільний ко-декс України, в якому розкривається зміст договору переве-зень та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору перевезень і в разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу, багажу, а також за заподіяння смерті або ушкоджен-ня здоров’я пасажира.

Перелік транспортного законодавства був би не повним, якщо б не були зазначені такі основні підзаконні транспортні нормативно-правові акти, як статути окремих видів транспорту. На сьогоднішній день існує 3 Статути:

  • Статут внутрішнього водного транспорту;
  • Статут автомобільного транспорту;
  • Статут залізниць України.

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР був затвердже-ний Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року. Він виз-начає основні задачі та обов’язки органів внутрішнього водного транс-порту по забезпеченню потреб держави в перевезеннях вантажів і паса-жирів внутрішніми водними шляхами, а також взаємовідносини внутріш-нього водного транспорту з іншими галузями народного господарства. Статут містить в собі десять розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Внутрішні водні шляхи. Флот»;
  • ІІІ — «Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство»;

IV — «Планування та організація перевезень вантажу»

V — «Перевезення пасажирів, багажу та пошти»;

  • VI — «Буксирування плотів та суден»;
  • VII — «Порядок встановлення тарифів і зборів»;
  • VIII — «Перевезення в прямому змішаному і прямому водному сполученні за участю інших видів транспорту»;
  • IX — «Відповідальність пароплавств, вантажовідправників, вантажо-отримувачів і пасажирів»;
  • X — «Акти, претензії і позови» та складається з 232 статей Статут внутрішнього водного транспорту СРСР: Статут № 1801, затвердже-ний Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року..

Статут автомобільного транспорту УРСР був затверджений По-становою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року. Він визначає обов’язки, права і відповідальність розміщених на території держави ви-робничих об’єднань автомобільного транспорту, автотранспортних і транспортно-експедиційних підприємств та організацій, незалежно від їх відомчого підпорядкування, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом. Статут містить в собі десять розділів:

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Рухомий склад, автомобільні шляхи, споруди і обладнання для організації перевезень вантажів і обслуговування пасажирів»;
  • ІІІ — «Планування і організація перевезень вантажів»;
  • IV — «Перевезення пасажирів, багажу і пошти»;
  • V — «Прокат легкових автомобілів»;
  • VI — «Тарифи і розрахунки за перевезення»;
  • VII — «Пряме змішане сполучення за участю інших видів транспорту»;
  • VIII — «Транспортно-експедиційні операції і послуги, що виконуються підприємствами і організаціями автомобільного транспорту загального користування»;
  • IX — «Відповідальність автотранспортних підприємств і організацій, ван-тажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, а також громадян, які користуються автомобілями на умовах прокату, акти, претензії та по-зови»;
  • X — «Контроль за роботою автомобільного транспорту» та складається зі 171 статті Статут автомобільного транспорту УРСР: Статут, затверджений По-становою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року..

Статут залізниць України був затверджений Постановою Кабі-нету Міністрів України від 6 квітня 1998 року. Він визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, ус-танов і громадян, які користуються залізничним транспортом. Дія Статуту поши-рюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезень вантажів, технічні умови на-вантаження і кріплення вантажів; Правила перевезень паса-жирів, багажу і пошти, інші нормативні акти. Статут містить в собі сім розділів:

26 стр., 12997 слов

Транспортна система України

... і морському транспорті мала напіввоєнізовану систему і перебувала під особливим контролем урядових інстанцій. Транспорт України був складовою частиною союзного транспортного міністерства і не мав ... 8] За підсумками діяльності у 2004 р., залізничний транспорт України забезпечив приріст обсягів перевезень вантажів і пасажирів: відправлених вантажів – на 10%, тобто до 363,4 млн.т; вантажообороту ...

  • І — «Загальні положення»;
  • ІІ — «Вантажне господарство. Пристрої для обслуговування паса-жирів»;
  • ІІІ — «Планування та організація перевезення вантажів»;
  • IV — «Залізничні під’їзні колії»;
  • V — «Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за учас-тю залізниць та інших видів транспорту»;
  • VI — «Перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти»;

— VII — «Відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодер-жувачів і пасажирів. Акти, претензії, позови» та складається з 137 статей Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 14..

Громадяни, що користуються послугами метрополітенів повинні ви-конувати відповідні вимоги, мають права і відповідальність. Так, у сто-лиці нашої держави місті Києві «Правила користування метрополітеном», затверджені 20 січня 1995 року Київською міською державною адмініст-рацією.

Вищенаведені закони (кодекси) та підзаконні нормативно-правові акти (статути) складають систему транспортного законодавства в суто транспортному праворозумінні, перші два статути в силу припису правонаступництва суверенної держави продовжують діяти на території Ук-раїни до прийняття національного законодавства, з питань правового ре-гулювання організації та здійснення транспортної діяльності Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України: [Науково-практичне видання]. — К., 2000. — с. 36..

Норми транспортного права, як вже зазначалося, містять-ся в нормативних постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, правилах, положеннях, інструкціях, настановах, порядках, умовах, рішеннях міністерств і ві-домств, державних адміністрацій та органів місцевого само-врядування.

Характерною ознакою цих актів є те, що їх нормами регу-люються суспільні відносини в конкретних, більш визначе-них сферах надання транспортних послуг. Наприклад, «Пра-вила користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архі-тектури та житлової політики України від 18 листопада 1997 р. № 22, або «Порядок і умови організації перевезень па-сажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 р. № 21, та ін Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. — К: Юрінком Інтер, 2002. — c. 37..

Історія розвитку законодавства України про працю. Сутність і поняття джерел трудового права, їх класифікація і характеристика: Конституція України, міжнародні правові акти, кодекс законів, підзаконні акти, локальні правові норми та угоди у сфері праці.

курсовая работа